У рамках польового підходу отримано залежність вільної енергії випадкового гетерополімеру від параметра порядку, який відображає середнє за конфігураціями та композиційним безладом. Усунено протиріччя між даними, які базуються на використанні трансфер-матриць, та результатами, отриманими із застосуванням реплічного підходу. Знайдено суперсиметричний вид ефективного гамільтоніана.

Показано, що врахування флуктуацій швидкості руху частинок і внутрішніх напружень між ними дозволяє описати перехід сипучого середовища до текучого стану як у неперервному, так і переривчастому режимах. В останньому випадку флуктуації внутрішніх напружень сприяють прояву самоорганізованої критичності, за якої еволюція системи представляється розподілом тривалостей інтервалів течії середовища. Його форма визначається фрактальною системою Лоренца зі стохастичними джерелами. Еволюція системи зводиться до процесу субдифузії у просторі станів з імовірністю стрибків системи, визначеною за Цаллісом.

Індекс рубрикатора НБУВ: В315.6

Рубрики:

Калібрувальні теорії поля

Шифр НБУВ: Ж69231 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвинено синергетичну модель, яка дозволяє представити перехід між режимами руху ансамблю активних частинок типу біологічних систем. Показано, що стани системи зводяться до безладного руху частинок або до поступального зміщення їх ансамблю як цілого залежно від ступеня збудженості системи, що визначається внутрішнім параметром. На базі фазових портретів системи досліджено переривчастий перехід між режимами руху активних частинок для різних співвідношень між часами зміни гідродинамічних мод. Проаналізовано параметри моделі, що сприяють переходу системи до впорядкованого стану.

Досліджено умови народження граничного циклу, які забезпечують перехід нерівноважної системи у режим самоорганізованої модуляції. Викладено схему, використання якої дозволяє представити рівняння самоузгодженої еволюції пари дійсних змінних одним рівнянням руху комплексного параметра порядку. Знайдено оптимальний базис, у якому його еволюція описується рівнянням Гінзбурга - Ландау, що має тільки комплексну нелінійність. Визначено умови переходу у режим самоорганізованої модуляції.

Розкрито основи теорії самоорганізації. Висвітлено питання фізики складних систем. Розглянуто особливості колективної поведінки складних ситем. Запропоновано оптимальну синергетичну схему, яка дозволяє подати самоузгодженим чином еволюцію складних систем у процесі самоорганізації. Наведено інформацію про процес самоорганізації суцільного середовища, систем економічного типу та колективну поведінку активних частинок. Розглянуто процеси самоорганізації структурованих фізичних систем на прикладах гранульованого середовища та тонкого шару мастила. Увагу приділено статистичній теорії активних частинок з урахуванням корельованих шумів.

Раскрыты основы теории самоорганизации. Освещены вопросы физики сложных систем. Рассмотрены особенности коллективного поведения сложных систем. Предложена оптимальная синергетическая схема, позволяющая представить самосогласованным образом эволюцию сложных систем в процессе самоорганизации. Дана информация о процессе самоорганизации сплошной среды, систем экономического типа и коллективном поведении активных частиц. Рассмотрены процессы самоорганизации структурированных систем на примерах гранулированной среды и тонкого слоя смазки. Уделено внимание статистической теории активных частиц с учетом коррелированных шумов.

Запропоновано новий механізм утворення фази, який досліджено експериментально та теоретично на прикладі квазірівноважної стаціонарної конденсації в іонно-плазмовому розпилювачі. Одержано конденсати міді, які показують, що під час напилення реалізується режим самозбирання, результатом якого є характерна сітчаста структура. Одержана у цьому випадку фрактальна картина розподілу зародків конденсату на поверхні підкладки нагадує картину, що спостерігається у процесі утворення фази, обмеженому дифузією. Показано, що зародки конденсату формують статистичний ансамбль ієрархічно супідпорядкованих об'єктів, розподілених в ультраметричному просторі. Для опису цього ансамблю знайдено рівняння Ланжевена та Фоккера - Планка, які дозволяють визначити стаціонарний розподіл значень термодинамічного ефекту конденсації та відповідний потік імовірності. Одержано часові залежності ймовірності формування розгалуженої структури конденсату, використання яких дозволяє пояснити формування сітчастої структури.